Крокуємо з малечею дорогою адаптації

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги… Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини

  • Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

  • Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

  • різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;

  • голосно плачуть;

  •  кидаються на підлогу;

  •  дряпаються,кусаються, то просяться на руки;

  •  біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

  • Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.

  • У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.

  • Ці діти ледь стримують плач,;

  • Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.

  • І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

  • Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;

  • Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;

  • Із задоволенням демонструють свої вміння:

—  самостійно одягаються,
—  роздягаються,
—   їдять,
—  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

  • Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

  • Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв’язок із матір’ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   —  лазить, хоч і вміє ходити;
   —  замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

  • Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес,

   —  вона адаптується легко, швидко.

  • якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці —шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього.

  —  Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

  • Хворобливим, сором’язливим дітям 

  —  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам’ятайте!!!  Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

  • Створіть в домі спокійну обстановку;

  • З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;

  • більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;

  • Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;

  • У  період адаптування треба менше ходити в гості;

  • рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.

  • Огорніть свою дитину любов’ю, бережіть її нервову систему.

Прояви емоційно–нервового напруження

  • Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

—  плач,
—  капризування,
—  плаксивість,
—  тривала депресія,
—  апатія,
—  байдужість,  
—  знижений настрій,
—  немотивовані напади гніву;
—  високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.

  • Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

  • Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

  • Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

  • Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

  • Занижена комунікабельність дитини:

—  їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

  • Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

—  Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
—  Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.
—  Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
—  Зниження або підвищення апетиту.
—  Проблеми із сном (аж до безсоння).
—  Небажання відвідувати ДНЗ.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

  • Бажання йти до дитячого садка;
  • Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;
  • Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;
  • Висока комунікабельність;
  • Висока пізнавальна діяльність та активність;
  • Активна ігрова діяльність;
  • Малюнки у світлих тонах;
  • Стабільність рухової активності – малюк  рухливий;
  • Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

  • Недотримання в сім’ї режиму дня;
  • Застосування невірної методики «годування»;
  • Погіршення стану здоров’я дитини (патологічні відхилення та розлади);
  • Недостатній рівень психічного розвитку ;
  • Патологія вагітності та пологів;
  • Одноманітність життя та діяльності малюка;
  • Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Шановні батьки!

 Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка  дотримуйтесь таких рекомендацій:

  • Будьте особливо уважними до  поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі;
  • Вранці створюйте атмосферу гарного настрою:  будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.
  • Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.
  • Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.
  • Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
  • Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.
  • Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.
  • Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.
  • Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.
  • Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.
  • Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.
  • Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.
  • Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

Зміни в поведінці можуть бути через:

  • ХворобУ;
  • Дефіцит спілкування з дорослими;
  • Відсутність умов для активної діяльності;
  • Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання);
  • Незадоволення органічних потреб ;
  • Стомлення.

Причини стомлення

  • Тривале перебування без сну.
  • Непосильне фізичне і розумове навантаження.
  • Хронічне недосипання.
  • Недотримання режиму.
  • Неправильна організація діяльності.