«Спільні зусилля дорослих — запорука успіху».
Для того щоб забезпечити ефективний процес корекційно-педагогічної роботи, створюються належні умови це —тісний взаємозв’язоквчителя-логопеда з вихователями та батьками вихованців.
Після детального обстеження дитини вчитель-логопед ознайомлює вихователя з особливостями її мовлення. Для ефективнішої роботи дітей поділяють на під-групивідповідно до порушень у мовленні. У загальну систему роботи на заняттях та у повсякденному житті вихователь включає багато різних цікавих ігор та завдань, спрямованих на формування чіткої звуковимови та правильного граматичного мовлення. Враховуючи те, що вихователь спілкується з дітьми протягом більшої частини дня, саме на нього покладено функцію автоматизації поставлених звуків у мовленні дітей.Вихователь продовжує формувати у дітей здатність і бажання контролювати себе, спілкуватись, спираючись на зразок чистого мовлення. На базі чіткої вимови звуків педагоги формують та розвиваютьу дітей:
– активний та пасивний словник, зокрема через словотворення;
– уявлення про морфологічний склад слова та його зміни у реченні;
– уміння правильно будувати прості, поширені, складні речення;
– зв’язне мовлення, навчаючи складати розповіді з опорою на предметні, сюжетні картинки, переказувати оповідання, казки;
– стійку увагу, пам’ять, логічне мислення.
Тісний контакт вчителя-логопеда, вихователя та батьків поліпшує спільну творчу діяльність і дає можливість дошкільнятам досягти гарних результатів у подоланні мовленнєвих вад.
Вчитель-логопед планує корекційну роботу, передбачаючи в ній низку послідовних методівнавчання, які обов’язково використовує у своїй роботі і вихователь. Це такі методи:
– вправи для розвитку слухової уваги та фонематичного сприймання;
– вправи для подолання вад мовленнєвої моторики — підготовчі артикуляційні вправи для розвитку рухомості органів
периферичного мовленнєвого апарату, корекція дрібної та
загальної моторики;
– усунення дефектної звуковимови;
– формування вміння диференціювати у самостійному мовленні звуки, схожі за артикуляцією та звучанням;
– формування чіткої звуковимови завдяки введенню звука в повсякденне мовлення, що передбачає повну автоматизацію навичок його вимови.
Вихователь, спостерігаючи за роботою вчителя-логопедавикористовує ті ж самі методи і прийоми, звертає увагу на звуковимову дітей, граматичне оформлення фраз тощо. На прогулянці та у другій половині дня закріплюєз дітьми отримані знання та навички, використовуючи ті самі прийоми, або ускладнюючи їх за рекомендацією вчителя-логопеда.
Вихователь увесь час спілкується з дітьми, вправляючи їх в активному мовленні, зацікавлюючи, викликаючи у малюків бажання спілкуватися як здорослим, так і з дітьми.
Налагодити тісну взаємодію між вчителем-логопедом, вихователем та батьками вихованців допомагає «домашній логопедичний зошит», в якому вчитель-логопед занотовує завдання, розміщує сюжетні та предметні картинки, дидактичні ігри, оповідки, загадки, чистомовки тощо. Батьки, отримують зошит на вихідні.
Для того щоб дитина навчилася чітко й зрозуміло вимовляти звуки та слова, правильно користуватися голосом, вона має навчитися напружувати слух,сприймати та розрізняти різні звуки, зокрема, і звуки рідної мови. Ця здатність не з’являється спонтанно її слід розвивати.
Фонематичний слух— тонкий систематизований слух, здатний здійснювати операції розрізнення і впізнавання. І робити це найліпше у процесі фонем, що становлять звукову оболонку слова, ігор,які активновикористовуютьу своїй роботі і вчитель-логопед, і вихователь.
Розвиток фонематичного сприйманняслід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які діти вже засвоїли, до тих, вимова яких у дітей лише формується та вводиться у самостійне мовлення.
У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання чи не найскладніше — навчити дітей диференціювати фонеми. Ця робота здійснюється поетапно, а саме:
- розпізнавати немовленнєві звуки;
- розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієнтуючись на ті самі звуки, слова; розрізняти слова, близькі за звуковим складом;
- розрізняти склади;
- розрізняти фонеми рідної мови; проводити звуковий аналіз.
На першому етапі дітивчатьрозпізнавати немовленнєві звуки. Ця робота сприяє розвитку та концентрації слухової уваги і пам’яті дітей, збагаченню їхнього дієслівного словника. З цією метою проводяться різні ігри та вправи.
«Що почули? Розкажіть».Педагог пропонує прислухатись і відтворити почуті немовленнєві звуки (на прогулянці, в коридорі, роздягальні тощо).
«Що шумить? Що капає? Що стукає, шарудить, брязкає? Хто сміється?»Педагог створює відповідні звуки (шурхіт, брязкання, стукіт тощо) і пропонує дітям їх відтворити. Як їх можна назвати?
«Тихо — голосно».Педагог пропонує знайти заховану іграшку, орієнтуючись на звук брязкальця, бубна або плескання в долоні. Якщо створене педагогом звучання голосне — іграшка близько, а якщо тихе — іграшка знаходиться далеко.
«Упізнай за звуком».Педагог розкладає на столі декілька іграшок, що звучать, демонструє кожен звук, пропонуючи дітям його запам’ятати. Потім діти заплющують очі, а педагог створює ритмічний звук певною іграшкою. Педагог пропонує відгадати, що звучить, відтворити заданий ритм та назвати дію (пищить, брязкає, торохтить тощо).
Після того, як діти навчилися розпізнавати різні немовленнєві звуки, вонинавчаються їх розрізняти висоту, силу і тембр голосу.
«Упізнай за голосом».Діти стають півколом. Вибирають одну дитину. Вона повертається спиною до інших, заплющує очі. Діти по черзі кличуть дитину, а вона має відгадати, хто її покликав.
«Близько — далеко».Педагог показує дітям картинку із зображенням, скажімо, потягу і запитує: «Як гуде потяг?» (У-у-у.) Потім пояснює: «Якщо потяг далеко, то звук тихий, а якщо близько — гучний». (Пояснення супроводжує показом.) Діти відтворюють звук потягу гучно чи тихо — відповідно до команд педагога «близько», «далеко».
«Хто які звуки видає?».Педагог роздає дітям картинки із зображеннями тварин та їхніх дитинчат, разом з дітьми звуконаслідує їх, розрізняючи голос дорослих тварин та їхніх дитинчат (низький та високий). Потім діти самостійно відтворюють звуки тварини.
Навчаючись вслуховуватись у світ оточуючих звуків, граючись з ними, дитина формує свій слух, намагається наблизити звучання своєї мови до мови тих, хто поряд. Тому що без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення, неможлива їх правильна вимова. Для того щоб навчити дітей розняти слова близькі за звучанням, можна використовувати такі ігри:
«Упіймай слово».Педагог показує дітям картинку і називає її, скажімо, «Котик». Потім пропонує дітям уважно слухати слова. Якщо діти почують слово «котик», то мають плеснути в долоні — «упіймати слово», а якщо прозвучить інше слово — присісти. Після цього педагог проговорює низку слів, що відрізняються лише одним звуком: котик — мотик — дотик— котик — ботик — котик— ротик…
«Назви предмети так, як я».Педагог виставляє в один ряд картинки із зображенням предметів, назви яких схожі за звуковим складом, скажімо: дім, дим, коса, коза, бак, мак, сік, бік, кит, кіт, ліс, лис. Ознайомлює дітей з назвами картинок. Потім називає кілька слів і пропонує дітям запам’ятати, назвати та відібрати картинки у заданій послідовності. Починати можна з 3 — 4 слів, поступово збільшуючи їх кількість.
Перш ніж навчати дітей розрізняти склади, доцільно ознайомити їх зпоняттям «склад».
«Який склад зайвий?».Педагог пропонує дитині прослухати складовий ряд (па-па-па-ту; ка-ка-та-ка; да-да-&у-да тощо) і визначити зайвий. Зайвим вважається той склад, який має інше звучання.Визначати зайвий склад можна, плеснувши у долоні, піднявши кружечок певного кольору тощо.
«Відгадай слово».Педагог виставляє картинки і промовляє перший склад, а дитина шукає відповідну картинку і називає слово, яке починається з названого складу.
В навчанні розрізняти фонеми рідної мови використовуєтьсядиференціаціяголосних.
«Кольорові звуки».Педагог пропонує дітям по три кружечки і пояснює, що звук «а» живе в червоному кружечку, «о» — в зеленому, «у» — в синьому. Потім пропонує погратися зі звуками:
- педагог називає звук, а діти піднімають кружечок відповідного кольору;
- педагог викладає кружечки, а діти по черзі відтворюють звуковий ряд відповідно до кольорового ряду;
- педагог озвучує звуковий ряд — діти будують кольоровий.
Опанування дитиною звукової сторони слова — складний, але дуже важливий процес. Адже уміння аналізувати звукову структуру слова гарантує в майбутньому грамотне письмо. Тому на цьому етапі роботи дітиспочатку вчаться самостійно виокремлювати певні звуки зі слова, а пізніше — аналізувати його звукову структуру. При цьому вони навчаються:
- дослуховуватися до звучання слів;
- самостійно визначати послідовність звуків у слові;
- відчувати звук як окремий елемент слова;
- розрізняти голосні та приголосні звуки за вимовою;
- розрізняти тверді та м’ які приголосні за звучанням та артикуляцією;
- ділити слово на склади.
На етапі ознайомлення дітей зі складами, відтворюючи складовий ритм плесканням у долоні, вони навчаютьсяна слух за допомогою ритмуділити слова на склади і визначати кількість складів у слові. Після того, як діти навчилися розрізняти голосні й приголосні звуки, вони розділяють слово на склади, спираючись на голосний звук— складів у слові стільки, скільки голосних звуків.
Коли діти гарно навчаться ділити слово на склади, вони визначаютьнаголошений склад, наголошений голосний звук. Дорослому необхідновесь час стимулювати активність дітей підбадьорюванням.Діти люблять ігрові ситуації, у грі вони легше запам’ятовують матеріал, намагаються проявити свої знання, індивідуальність, прагнуть використовувати поставлені звуки у мовленні.