Поради батькам майбутніх першокласників
У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.
Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п’ятирічного віку.
Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними букшами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».
Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка», «коза» і «коса», «ніч» і «пін») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.
Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.
► Вправа «Впіймай звук»
Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.
► Ігри
«Луна»
Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п’ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.
«Абетка»
Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.
«Ланцюжок із слів»
Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.
«Зіпсований телефон»
Усі, звісно ж, пам’ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.
«Плутанина»
Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.
Височенні кучугури
намела метелиця.
Білим килимом (пісок)
під дерева стелиться.
Кімнату до свята
малі прибирали.
На стінах і вікнах
(морквини) чіпляли.
Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:
* «ночі — очі;
* мати — хати;
* білка — гілка;
* млин — клин».
► Вправа-тест «Пиши знаками»
Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».
Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.
Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.
Підготовка руки до письма
Ще одним важливим завданням підготовки дитини до школи є розвиток у нього так званої «ручний вмілості». Такий розвиток передбачає засвоєння знань і навичок, які обслуговують як змістовну, так і моторну, рухову сторону письма.
Змістовна сторона – це вміння представляти звуковий склад слова, яке пишеться.
Рухова сторона листа – це вміння зберігати та змінювати напрямок руху руки відповідно з малюнком графеми (зображенням форми літери), здійснювати плавне і невідривне рух руки, регулювати розмах такого руху. Все це вимагає координації рухів руки і зорового контролю за цим рухом.
Навчання письма – завдання школи. Але багато з необхідних навичок і вмінь дитина може засвоїти до того, як перед ним безпосередньо постане завдання вчитися писати. І тоді навчання листа буде значно полегшено. Засвоєні навички дитина застосує до нової для нього діяльності.
Яким же чином можна розвивати «ручну умілість»? Цьому сприяють такі види образотворчої діяльності, як малювання, ліплення, аплікація, виготовлення різних виробів з паперу, дроту, корінців дерева та інших матеріалів.
На думку більшості фахівців найбільш важливим з перерахованих видів діяльності все таки є малювання.
Вченими встановлено, що малювання вимагає погодженої участі багатьох психічних функцій. Воно сприяє також узгодженості межполушарного взаємодії. У процесі малювання координується конкретно-образне мислення, пов’язане в основному з роботою правої півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яке відповідально ліва півкуля.
Будучи безпосередньо пов’язаним з найважливішими психічними функціями – зоровим сприйняттям, моторною координацією, мовою і мисленням, малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функції, але й пов’язує їх між собою, допомагаючи дитині уперед-чить бурхливо засвоювані знання, оформити та зафіксувати модель вагу більше ускладнюється уявлення про світ.
У процесі інтенсивного розвитку дрібних м’язів кисті, пальців рук у дитини починає активізуватися діяльність відповідної ділянки кори головного мозку. Розвиток цього центру мозку стимулює сусідні, ділянки. Цікаво, що одним з таких важливих «сусідів» піддаються позитивному впливу є мовний центр. У наслідку, в результаті вдосконалення мовлення дитини інтенсивно розвивається мислення, так як обидва цих психічних процесу знаходяться в тісному взаємозв’язку. Таким чином, прості вправи по вдосконаленню дрібної моторики рук сприяють активізації мислення, мовлення, а з ними і всіх інтелектуальних процесів.
У процесі малювання в дитини виробляється вміння управляти інструментом (олівцем, пензликом), розвивається координація руху обох рук, координація дій руки й очі, зоровий контроль. Спостереження показують, що діти, багато які малюють у дошкільні роки, що добре володіють технікою малюнка, легше вивчаються писати.
Діти малюють інструментами, близькими за формою, способом тримання і дії до ручки, якою пишуть в школі. Особливо справедливо це до олівця. Поза дитини і положення рук також близькі до тих, які необхідні при листі.
Якщо звертати увагу дитини на те, щоб при малюванні він правильно тримав олівець, кисть (між великим і середнім пальця-ми, притримуючи зверху вказівним, не допускаючи його вздовж олівця), не здавлював олівець чи пензель в пальцях занадто сильно, тримав інструмент на 3 -4 сантиметри вище вигостреного кінця (або ворсу пензлика), сидів прямо, не нахиляючись сильно над аркушем паперу, то тоді і при письмі дитина швидко звикне виконувати ці вимоги-ня і легко опанує технікою письма.
Для письма важливо, щоб дитина вміла проводити рукою рівномірні, ритмічні, плавні рухи. Такі рухи можна відпрацьовувати, наприклад, при рівномірному нанесенні елементів узору на папір. При цьому більше часу рекомендується приділяти таким узорів, які характеризуються плавністю ліній і малювати які потрібно не відриваючи олівця від паперу. Це можуть бути різного роду завитки: різні за величиною, спрямованості (з нахилом вліво або вправо), неподільності. Допомагає відпрацювання потрібних. Для письма навичок (таких, як ритмічність, розміреність, неквапливість, рівномірність натиску, акуратність) розфарбовування картинок (у книжках-розмальовках). Для розфарбовування олівцями зазвичай рекомендується відбирати картинки з менш великими зображеннями, а для розфарбовування фарбами картинки можуть бути побільше.
Рухова корекція дітей з порушеннями мовлення
Розвиток дітей з відхиленнями – одне і найгостріших питань сьогодення, що вимагає термінового вирішення спеціалістами, які працюють у сфері освіти, медицини, психології. Воно останнім часом набуло масового характеру, і це не може не турбувати батьків, професіоналів, що працюють з дітьми.
Зараз народжуються до 68 % дітей з різними видами церебральної недостатності, яка проявляється в схильності до різних захворювань, алергічних реакцій, відхилень в емоційно-вольовій сфері, тиках, появі мовленнєвих порушень тощо. Тому з кожним роком збільшується кількість дітей, які відчувають труднощі в навчанні, соціальній адаптації. Велике занепокоєння викликають гіперактивні діти з синдромом дефіциту уваги. Для подолання вищезгаданих порушень та попередження патологічних станів у дітей, зміцнення психічного здоров’я необхідне проведення комплексної психо-корекційної роботи. Поряд з традиційними методами психолого-педагогічного впливу на дитину доцільно використовувати метод кінезіологічної (тілесно-рухової) корекції, спрямованої на зняття окремих симптомів і поліпшення розвитку пам’яті, уваги, мовлення, просторової уяви, дрібної та загальної моторики, зниження стомлюваності, підвищення здатності до самоконтролю, працездатності, активізацію інтелектуальних та пізнавальних процесів. З метою підвищення ефективності логопедичної роботи і враховуючи специфіку порушень опорно-рухового апарату дітей, слід регулярно використовувати такі види кінезіологічних вправ на заняттях:
– пальчикова гімнастика;
– спеціальні вправи, спрямовані на розвиток взаємозв’язку між півкулями головного мозку;
– дихальні вправи;
– масаж і самомасаж кистей;
– декламування віршованих рядків з руховим супроводом;
– вправи на релаксацію;
– ритмізовані мовленнєві вправи;
– використання пальців рук у настільних іграх;
– вправи на утримання рівноваги.
Пальчикова гімнастика складається з декількох вправ, які підбираються залежно від теми заняття. Якщо відпрацьовується якась лексична тема, то і вправи виконуються такі, що нагадують тварин чи птахів, певні предмети. Під час постановки звуків використовуються вправи з віршованим супроводом. Наприклад, під час постановки та автоматизації ізольованого звука [р] використовується вправа «коник»: разом із дітьми показуємо пальцями «коника», коментуючи: їде коник навпростець, зупинися стрибунець: тр-р-р… Звук [ч] – показуємо руками «човник», коментуючи: човник плаває по річці, пихкає, неначе пічка: ч-ч-ч… Для розвитку взаємозв’язку між півкулями застосовуються такі вправи: «пальчики вітаються», «кулак-ребро-долонька», «кулачки в замочку», «пальчики-гадючки», «лезгинка», «вухо-ніс» тощо.
Регулярне виконання цих вправ допомагає зменшити синкінезії, які проявляються у вигляді дзеркальних рухів, супутніх рухів голови, обличчя, язика, ніг, рук, тулуба; сприяє активізації лобних частин мозку, мозолистого тіла. Дихальна гімнастика покращує ритміку організму, розвиває самоконтроль. Порушення ритму організму (активність мозку, дихання, серцебиття, пульсація судин тощо) неодмінно викликає порушення психічного розвитку дитини, зокрема мовлення (дизартрії, заїкування, дислексії, дисграфії). Відпрацювання дихальних вправ слід починати з видиху, потім пауза, і дочекавшись моменту, коли виникне бажання вдихнути, зробити глибокий вдих носом і ротом без напруги. Необхідно уважно слідкувати, щоб рухалася діафрагма, а плечі не піднімалися. Дитині пропонується також покласти руку на живіт, щоб відчути, як на вдиху рука піднімається, а на видиху опускається. Ефективним є застосування візуалізації кольору – «надування» в животі кольорових кульок, «вдихання» сонячного світла, золотистої енергії, що інтегрує роботу мозку.
Дихальні вправи:
– «кулька» – на вдих надути живіт, пауза, на видиху втягнути живіт, при цьому уявити колір кульки (кольори змінюємо);
– «насос» — на видиху промовляти «с-с-с…»;
– «змія» – «ш-ш-пі…»;
– «бджілка» — «ж-ж-ж,,.»;
– «співаночки» – на видиху співати голосні звуки;
– «великий пальчик – мізинчик» – затуливши великим пальцем правої руки праву ніздрю, дихати лівою, потім, затуливши правим мізинцем ліву ніздрю, дихати правою.
Масаж кистей спеціальними зондами застосовується при роботі з дітьми з дизартрією, загальним мовленнєвим недорозвиненням. Коли м’язи кистей у таких дітей зміцнюються, вони вже з іншими дітьми виконують самомасаж кистей. З цією метою використовуємо м’ячики з пухирцями, масажні щіточки, торбинки, наповнені каштанами. Самомасаж можна використовувати як елемент заняття. Так, під час роботи над автоматизацією звука [р] використовуються мішечки з ворсистої тканини, наповнені морською сіллю, що мають форму рибки, гриба, краплинки, сердечка тощо. Діти ловлять мішечки, передають один одному зліва направо, масажують ними свої долоні, поверхню кистей, кожний пальчик, називають, який предмет їм нагадує мішечок, виконують звуковий та складовий аналіз слова, складають з цим словом речення.
Рухи руками, тілом, оплески під час вивчення віршів, скоромовок допомагають швидше запам’ятати віршований текст, автоматизувати вимову звуків, розвивають увагу, координацію рухів. Так, наприклад, під час диференціації звуків [ц], [ч] ми вивчаємо з дітьми скоромовку:
Цвіріньчить горобчик,
Сів спочить на стовпчик.
Горобчик цвіріньчить,
На стовпчик сів спочить.
Під час вимови слова «горобчик» діти махають руками наче крилами; під час вимови слова «цвіріньчить», наче грають на сопілці; під час вимови слова «спочить» дві долоні кладуть під вушко, наче сплять. Розвиток загальної моторики, координації рухів здійснюється і в рухливих іграх, які можна використовувати на логопедичних заняттях як елемент заняття або як фізкульт-хвилинку. Дітям подобається гра «Магічні фігури». Хід гри такий: на килимі розкидаються геометричні фігури різні за формою та кольором, діти називають їх (прямокутник, квадрат, трикутник, ромб тощо). Завдання: Перша дитина пройде тільки по квадратах, друга – тільки по ромбах, третя – тільки по червоних фігурах. Діти, виконуючи завдання, промовляють: «Я йду по квадратах» тощо. Таким чином закріплюються знання геометричних фігур і автоматизується вимова звуків. Аналогічну вправу можна використовувати при диференціації звуків: дитина наступає спочатку на малюнки предметів, в назві яких є звук [є], називаючи їх, тоді на малюнки предметів зі звуком [ш], Можна використовувати перехрестні рухи ногами, що сприятиме активізації мозолистого тіла.
Вправи на релаксацію необхідні дітям з підвищеним або зниженим тонусом. Ці вправи можна виконувати як на початку заняття, так і наприкінці, враховуючи індивідуальні особливості дітей. Регуляція сили м’язового тонусу проводиться за законами розвитку рухів; від голови та шиї до нижніх кінцівок, від шиї та плечей до кистей і пальців рук, від колін до пальців ніг. З поміж релаксаційних вправ можна відмітити такі: для рук («кулачки», «олені»), плечового пояса, шиї («робот», «цікава Варвара»), ніг («загоряємо»), живота («кулька»), спини («штанга»), обличчя («трубочка», «тиночок», «надуті щічки», «сердитий лобик»). Дітям, яким важко розслабитися, можна зробити легкий масаж методом погладжування, особливо м’язів плечового поясу і потиличної зони. Дуже корисно виконувати вправи на релаксацію в положенні лежачи на спині, що дає змогу дітям не тільки розслабитись, а й розвантажити хребет («тримаємо ногами або руками небо», «мерехтлива зірка»). Вправи на релаксацію виконуються під звуки приємної музики, спів птахів, шум водоспаду. Ритмізовані мовленнєві вправи допомагають розвивати почуття ритму, покращують загальне звучання мови. Особливо такі вправи ефективні під час роботи з дітьми із заїкуванням, порушенням складової структури слова.
Під час автоматизації вимови звуків у фразовій мові логопед пропонує дітям повторити речення, скоромовку, вірш, виділяючи кожний склад плесканням, простукуванням, крокуванням, під метроном. Для розвитку концентрації уваги доцільно використовувати на заняттях різноманітні «промовлянки-бормоталки». Це виглядає таким чином. Дитина повторює за логопедом скоромовку:
У чотирьох черепашок
Четверо черепашенят.
Після того як дитина добре навчиться промовляти запропоновану фразу, їй пропонується називати всі слова, крім останнього. Замість нього дитина плескає в долоні. За другим разом дитина останні слова не промовляє, а плескає в долоні два рази і т. д.:
У чотирьох черепашок четверо черепашенят.
У чотирьох черепашок четверо…(оплеск).
У чотирьох черепашок… (оплеск,оплеск).
У чотирьох (оплеск, оплеск, оплеск).
У (оплеск, оплеск, оплеск, оплеск).
(Оплеск, оплеск, оплеск, оплеск, оплеск).
Цей вид роботи – гарний профілактичний засіб проти дисграфії: діти відчувають ритм тексту, виділяють кожне окреме слово. Прикладом настільної гри з використанням пальців рук може бути гра «Вправні пальчики». Дитині пропонується картка у формі певного овочу або фрукта, на якій зображено п’ять овочів і фруктів. Вона накриває своїми пальцями малюнки, пригадує їх назви, по черзі піднімає пальчик над персиком, помідором, грушею, перцем, огірком тощо. Вправа виконується спочатку правою рукою, потім лівою. Ця вправа може використовуватися під час закріплення диференціації звуків (твердий – м’який, дзвінкий – глухий, під час вивчення геометричних фігур, букв, цифр. Таким чином стимулюється робота мозку, закріплюється звуковимова, граматичні форми слів, активізується словниковий запас, розвивається фонематичний слух, увага, пам’ять.
Важливо, щоб добиралися ігри та вправи з використанням не тільки великого, вказівного та середнього пальців, які задіяні в побуті (під час складання мозаїки, конструкторів, пазлів, ліплення, вирізання, малювання), а й безіменного та мізинця обох рук. Не використовуючи ці пальці, ми на третину знижуємо ефективність методики. У дітей з дисфункціями мозку часто спостерігається так звана моторна незграбність, яка проявляється в похитуванні, некоординованості рухів, частих падіннях. Це відбувається під час втрати рівноваги. Таким дітям можна запропонувати вправи на утримання рівноваги:
– «ластівка» – тулуб нахилений вперед, руки в різні боки, одна нога утримується паралельно тулубу;
– «чапля» – дитина стоїть на одній нозі, друга нога торкається коліна першої, руки на поясі;
– «кенгуру» – вправи на м’ячах;
– «журавель» — ходіння по шнуру з переступанням через предмет;
– «сова» – ходіння із заплющеними очима з мішечками на голові;
– «рак-неборак» – ходіння спиною вперед.
Регулярне застосування на логопедичних заняттях вищезгаданих тілесно-рухових (кінезіологічних) методів дає змогу значно підвищити ефективність логопедичної роботи. Корекція всіх мовленнєвих порушень відбувається більш швидкими темпами, паралельно розвиваються всі психічні процеси, відбувається корекція психологічних проблем дітей. Процес навчання носить ігровий характер, що викликає в дітей зацікавленість, позитивні емоції. Кінезіологічні вправи можна використовувати як елемент логопедичного заняття, як фізкульт-хвилинку, на заняттях з логоритміки.